Генрі Форд народився 30 липня 1863 року в Мічигані, у родині фермера-емігранта родом з Ірландії. Генрі ненавидів життя на фермі, терпіти не міг курей, корів і смак молока. Проте обожнював возитися з різними механізмами – всі у родині знали, що йому краще не давати механічних іграшок, бо він неодмінно розбере їх до гвинтика.
Коли Генрі виповнилось дванадцять, батько подарував йому кишеньковий годинник. Хлопця зацікавив принцип роботи годинника, тому він розібрав його, щоб дослідити. Генрі швидко навчився ремонтувати годинники і деякий час заробляв тим, що об’їжджав навколишні ферми та брав у ремонт зламані хронометри. Потрясінням для хлопця стала зустріч з локомобілем. Генрі з батьком поверталися на возі з міста і зустріли оповиту парою самохідну машину. Вона обігнала їх та помчала далі. У Генрі виникло сильне бажання бути в кабіні шофера, а не їхати на повільному возі. З цього моменту всі думки хлопчика були зайняті тільки одним – конструюванням рухомих механізмів. Батьки не схвалювали його захоплення. Вони мріяли бачити сина зразковим фермером.
У 16 років Генрі потайки, вночі їде у Детройт. Форд влаштувався на завод, де робили вагони для конки. На два долари в тиждень було не прожити, тому Генрі ночами допомагав годинникареві, працюючи до ранку за п’ятдесят центів. Потім перейшов працювати механіком на локомобілях фірми «Вестінгауз», де в нього виникла ідея зробити маленький «легковий» локомобіль на парі. Власноруч зроблений візок на велосипедних колесах він продав одному з фермерів. Це був його перший продаж, до того ж досить невигідний, враховуючи затрачені сили, час та кошти. В той час батько Генрі вирішив знайти та забрати сина додому: запропонував 40 акрів землі з умовою, що той ніколи в своєму житті не скаже слово «машина». Генрі погодився на пропозицію. На фермі він провів ще десять років свого життя. За цей час одружився і прославився в окрузі як пересувний сервісний центр – лагодив фермерам молотарки і снопов’язалки.
Перший реальний винахід Форда – бензинова молотарка, яка значно полегшувала фермерську працю. Форд продав патент на винахід Томасу Едісону, і отримав, разом з патентним посвідченням, запрошення на роботу в компанію.
У 1893 Генрі з дружиною переїжджають в Детройт. Там він працює в «Електричній компанії Едісона», де завдяки гострому розуму і запалу швидко просувався вгору кар’єрною драбиною.
Весь 1893 рік Генрі присвячує кожну вільну хвилину конструюванню. Він хоче перетворити автомобіль з предмету розкоші на засіб пересування, зробити його сучасним, надійним і доступним.
Захопленість головного інженера сторонніми завданнями не подобається керівництву компанії Едісона. Йому настійно радять припинити свої досліди, і Генрі звільняється з роботи. Він вірить в свої сили, вірить в своє майбутнє:
«Якщо у тебе є ентузіазм, ти можеш зробити все, що завгодно. Ентузіазм – це основа будь-якого прогресу ».
З 1899 до 1902 року Генрі Форд стає співвласником «Детройтської автомобільної компанії». Він намагається переконати колег в перспективності своєї нової ідеї, але безуспішно. На дослідному зразку свого автомобіля «Ford Quadricycle» він сідає за кермо і об’їжджає потенційних клієнтів. Однак «Фордмобіль» не користується попитом, а Генрі отримує у обивателів кличку «одержимий з Беглі-стріт». Через розбіжності у поглядах з іншими власниками фірми, він пішов з неї.
