Ця катастрофа увійшла в історію під назвою «Великий лісабонський землетрус» і глибоко вразила не лише португальців, але й усіх мешканців Європи. Для Португальської імперії це був початок кінця, через те що країна не змогла швидко оговтатись і подолати наслідки катастрофи.
Землетрус, що припав на свято Всіх Святих 1 листопада 1755 року, став одним з найбільш руйнівних за всю історію людства.
Землетрус стався в 9:20 ранку за місцевим часом, коли майже всі городяни вирушили у церкви і храми. Лісабонці були набожними католиками і планували весь день провести в молитвах. Після перших поштовхів почалася неймовірна паніка. Через велику кількість запалених на честь свята свічок по всьому місту спалахнула пожежа, яку не вдавалося загасити протягом декількох днів.
Більш того, в результаті підземних поштовхів в морі утворилось цунамі, яке накрило португальську столицю хвилею близько 15 метрів заввишки. Точну кількість загиблих складно визначити, але історики вказують цифру від 30 до 90 тисяч осіб.
У результаті сильних підземних поштовхів, цунамі і пожежі Лісабон був майже повністю зруйнований. Чудові храми і монастирі, розкішні палаци, театри, будівлі торгових рядів і житлові будинки перетворилося на руїни і не підлягала відновленню.
Це був перший землетрус в історії людства, який було всебічно вивчено і який спробували пояснити з наукової точки зору. Завдяки старанням маркіза Себастьяну Жозе ді Карвалью-і-Крейді ді Помбал, португальському політичному діячу, сучасні вчені змогли вивчити землетрус 1755 року.
Він був наближеним короля і займався відновленням Лісабона. Крім того, саме маркіз ді Помбал першим спробував зібрати відомості про те, що трапилося, для чого у всі куточки Португалії були послані службовці, які збирали дані про час, кількість і силу поштовхів, про поведінку тварин і масштаби руйнування. Багато в чому завдяки цим архівів сейсмологам вдалося відтворити картину події.
Так після ретельного дослідження вчені прийшли до висновку про те, що епіцентр землетрусу розташовувався в акваторії Атлантичного океану, більш ніж в 200 кілометрах на північний захід від Лісабона, і його магнітуда склала 8,7-9. Місце розташування епіцентру збігається з кордоном літосферних плит та положенням великих геологічних розломів у східній частині Атлантики.
В результаті землетрусу Лісабон втратив більшу частину своїх архітектурних та історичних пам’яток, згоріла унікальна Лісабонська бібліотека з безліччю цінних карт і матеріалів щодо португальських подорожей, королівська колекція, куди входили полотна Рубенса, Тиціана та інших художників. Були затоплені кораблі, що знаходилися в той день в порту Лісабона, так як нахлинула хвиля цунамі не залишила нікому шансів. Зруйнована столиця сильно підірвала економіку країни. Незважаючи на те, що Португалія на той момент була сильною колоніальною державою, змагатися з Великобританією, Францією та Іспанією вона більше не могла. Ці країни швидко скористалися португальськими проблемами і взяли під свій контроль всі торгові операції в Новому Світі, Африці і Південно-Східній Азії. Португалії довелося згорнути свої колоніальні плани, а велика частина скарбниці була спрямована на будівництво столиці та усунення внутрішньополітичних проблем.
