Військово-історичний музей Відня розташований в Арсеналі поблизу палацового комплексу Бельведер. Комплекс Арсеналу утворюють декілька цегляних будівель, розташованих квадратом. Всередині замкнутого простору знаходиться велика площа. В одній із будівель і знаходиться військово-історичний музей.
Будівля музею споруджувалася протягом 6 років (1850-1856) за наказом австрійського імператора Франца Йосипа як новий міський гарнізон, бо старий міський гарнізон був зруйнований під час революції 1848 року. Проєктував будівлю данський архітектор Теофіл ван Гансен у змішаному архітектурному стилі — середньовічно-італійському та ісламо-візантійському.
Музей присвячений військовій історії Австрії починаючи з XVI століття до 1945 року. Музей претендує на звання найстарішого і найбільшого військово-історичного музею у світі.
Безліч важливих експонатів було зібрано для музею завдяки зусиллям опікунської ради. З початком Першої Світової Війни, 1914 року, музей було закрито, проте колекції продовжували поповнювати.
У музеї можна ознайомитись з такими виставками: Тридцятирічна війна, Марія Терезія, Війни Наполеона, Війна з турками, Принц Євген, Йозеф Радецький, Франц Йосип, Сараєво, Перша Світова Війна, Військово-морська сила Австрії. Крім того, в артилерійській залі представлені колекції зброї та бойових машин.
До найцікавіших експонатів можна віднести автомобіль, у якому 1914 року був застрелений спадкоємець австрійського трону Франц-Фердинанд, що стало приводом для початку Першої Світової Війни. Крім самого автомобіля в секторі «Сараєво» можна побачити закривавлений кітель ерцгерцога та канапу, на якій він помер.
Два зали присвячені Першій Світовій Війні, яка мала величезне значення для Австро-Угорщини. Тут можна побачити полотна, що зображують хронологію подій, спорядження та озброєння армії, зразки знарядь. Відвідувач може дізнатися про такі речі, як поводження з пораненими та вбитими під час воєнних дій.
Перший поверх будівлі являє собою красиво оформлене приміщення, в якому знаходяться статуї в повний зріст найвідоміших командирів та генералів Австрії. Статуї виготовлені з мармуру, кожна висотою 186 см.
На другому поверсі знаходиться зала слави, стіни якої прикрашені фресками, що оповідають про найважливіші військові події та кровопролитні битви в історії Австрії.
Зала I – Зала «Від Тридцятилітньої війни до Принца Євгенія»
Перша зала музею присвячена історії Європи в 16 і 17 століттях.
Тридцятилітня війна — перший загальноєвропейський конфлікт за панування в Європі.
Конфлікт відбувся між габсбурзьким союзом, до якого входили іспанські та австро-німецькі Габсбурги, католицькі князі Німеччини, Річ Посполита, та антигабсбурзькою коаліцією — Франція, Швеція, Данія, протестантські князі Німеччини.
Тридцятилітня війна була одним із найдовших і найруйнівніших конфліктів в європейській історії, що тривав з 1618 по 1648 рік. Війна велася головним чином у Центральній Європі, за оцінками, від 4,5 до 8 мільйонів солдатів і цивільних загинуло внаслідок битв, голоду та хвороб, тоді як у деяких районах нинішньої сучасної Німеччини населення скоротилося більш ніж на 50%.
Тут знаходяться зброя, спорядження імператорського війська до початку Тридцятилітньої війни; знамена, одяг, картини періоду війни з Туреччиною, спорядження дворянських офіцерів, імператорської піхоти, серія гравюр на міді.
Зала II – Зала Марії-Терезії (1701-1789)
Зала, присвячена подіям 18 століття, також відома як «Зала Марії Терезії».
Перший сектор виставки присвячений Війні за іспанську спадщину. Найвизначнішим імператорським полководцем на цій війні був Євгеній Савойський — савойський принц, австрійський полководець, генералісимус Священної Римської імперії франко-італійського походження. В цій залі знаходиться багато історичних речей, зокрема і з особистого майна принца Євгенія: одяг, меч, прапор, а також трофеї, захоплені ним під час його численних військових кампаній.
Другий сектор зали розповідає про час правління імператриці Марії Терезії.
Імператриця Австро-Угорщини Марія-Терезія з династії Габсбургів правила в той самий час, що і Катерина II, — у ХVІІІ столітті. Але наскільки різними для українців виявились ці правління! У 1772 році долі галичан та волинян розійшлися — тоді почався перший поділ Польщі, і Галичина відійшла до Австро-Угорщини. Теперішнє Закарпаття їй і до того вже належало, а Буковину вона приєднала двома роками пізніше.
Краяти територію Речі Посполитої, у складі якої перебувало все українське Правобережжя, почали саме ці дві непересічні імператриці — австрійська Марія-Терезія та російська Катерина II. У 1795 році Польща втретє й остаточно була розділена, Волинь та інші території на правому березі Дніпра стали належати Росії.
Різниця правлінь двох імператриць.
Катерина II ліквідувала українську автономну державу на Лівобережжі — Гетьманщину, закріпачила селян, зруйнувала Запорізьку Січ, було спалено книгозбірні Києво-Могилянської академії, а викладання у ній переведене на російську мову. Уніатську церкву на Волині та решті України стали переслідувати, і вже наступники Катерини повністю ліквідували її, приєднавши до російського державного православ’я. Для росіян Катерина була «великою», а для нас, як писав Тарас Шевченко, – «лютою вовчицею», і тією, що «доконала» Україну.
Марія Терезія ввела обов’язкову початкову освіту, яка надавалась «материнською мовою», ліквідувала особисту залежність селян від панів і обмежила панщину трьома днями на тиждень, зрівняла у правах уніатську церкву з католицькою, назвавши її греко-католицькою (таку назву вона має і досі), і заснувала у Відні семінарію для підготовки греко-католицького духовенства. Саме із греко-католицьких священицьких родин згодом вийшла ціла плеяда національних «героїв» у Галичині та Закарпатті. Навіть Іван Франко, який терпіти не міг тих Габсбургів, визнавав, що Марія Терезія «вивела Австрію із сутінків середньовіччя».
Правління Марії Терезії — епоха активних реформ в дусі освіченого абсолютизму. Марія Терезія провела значні реформи, внаслідок чого було збільшено чисельність армії, податкові надходження, впорядковано судову та адміністративну гілки влади, зменшено кількість неписьменних в імперії.
Якщо Ярослава Мудрого називають тестем Європи, то Марію-Терезію — тещею. Імператриця Австро-Угорщини народжувала 16 разів. Найтрагічніше склалось життя її молодшої доньки Марії-Антуанетти. Вона вийшла заміж за короля Франції Людовіка XVI, але під час революції у Франції королівську родину стратили на гільйотині.
Зала III – Зала Революції (1789 – 1848)
Зала присвячена наполеонівським війнам. Тут знаходяться портрет Наполеона Бонапарта, воєнна повітряна куля 1796 року, імператорська уніформа.
Зала IV – Фельдмаршал Радецький та його час (1848 – 1866)
Тут знаходяться такі експонати як меч Радецького, уніформи 1848 – 1866 р, польові бомби 1865 р, протиракетна установка 1865 р., посмертна маска Максиміліана Робесп’єра — французького революціонера, одного з найбільш відомих і впливових політичних діячів Великої французької революції. Виступав за скасування рабства, смертної кари, а також за загальне виборче право.
Зала V – Зала Франца Йосифа та Сараєво (1867 – 1914)
Тут можна познайомитися з довгим періодом миру при правлінні імператора Франца Йосифа (1867-1914 рр.), останнього імператора з династії Габсбургів. Тут знаходиться автомобіль спадкоємця престолу, в якому він був вбитий, а також його закривавлена форма та деякі екземпляри зброї, що використовувалися при замаху на його життя.
Вранці 28 червня 1914 року Франц-Фердинанд із дружиною прибув на залізничний вокзал Сараєва. На шляху пересування кортежу серед городян, які вийшли привітати спадкоємця, було шестеро змовників, озброєних ручними гранатами та пістолетами. Один із них кинув бомбу, але вона, вдарившись об машину, відскочила і вибухнула в натовпі. Спадкоємець та його дружина не постраждали. Після короткої наради вирішили не переривати візит, а змінити програму перебування ерцгерцога і провідати поранених внаслідок замаху.
Однак водієві забули одразу сказати про зміну маршруту, і нагадали про це, коли кортеж вже рушив. Тож, на перехресті авто почало повільно розвертатися на заповненій людьми вулиці.
На цьому ж місці опинився один зі змовників, Гаврило Принцип. За декілька хвилин до цього моменту він опинився на відстані півтора метра від ерцгерцога та його дружини. Гаврило Принцип вихопив пістолет і двома пострілами смертельно поранив ерцгерцога та його дружину.
Зала VI – Перша світова Війна і кінець монархії Габсбургів (1867 – 1914)
На вітринах представлені зразки одягу та озброєння австро-угорських військ і їх союзників в мирний час, а також військ супротивника в першій половині війни.Тут знаходиться також особливо цінний експонат — єдиний зразок австро-угорського прапора, передбаченого для введення після війни. Експонати військ авіації та протиповітряної оборони.
Зал VII – Республіка і диктатура (1918 – 1955)
Тут знаходяться експонати, що стосуються заснування республіки, до демократичної конституції й парламенту, до збройних сил, до боротьби за державний кордон. Експонати, пов’язані з особою імператора Карла I. Бойова техніка. Предмети спорядження, озброєння Червоної Армії та Вермахту. Бюст Адольфа Гітлера, «культ фюрера».
Зала VIII – Військово-морська міць Австрії
Зала військово-морських сил розбита на 3 сектори. Сектор біля входу представляє хронологічний розвиток австрійської Дунайської флотилії. Ліва вітрина показує найважливіші типи кораблів періоду 1750 по 1850 рр.
Праворуч представлені макети «сучасної» Дунайської флотилії, побудовані в 1870 – 1872 рр. Зал військово-морських сил вражає найбільшим у світі макетом флагмана Першої світової війни, який дозволяє ознайомитися з конструкцією та функціональними особливостями корабля. Завершує експозицію бойова рубка підводного човна «U-20» як символ припинення існування імператорських і королівських військово-морських сил. Човен затонув у 1918р. в гирлі ріки Тальяменто, був піднятий в 1962 р. і передан Військово-історичному музею.
Колекція музею включає одне з найбільших зібрань бронзових гармат. Бронзові гармати виставлені ззовні музею. Також там можна побачити колекцію танків.
