У 1974 році, у стародавній столиці Китаю місті Сіань, що розташоване за 990 кілометрів від Пекіна, була знайдена сенсаційна археологічна знахідка минулого століття.
Китайський селянин Ян Жифа з його п’ятьма братами та сусідом Ван Пучжі в пошуках води копали колодязь. Це був регіон, пронизаний підземними потоками води й багатий на джерела. Раптом лопата вперлася у щось тверде. Селянин витягнув знахідку із землі, зішкріб бруд і занімів від жаху. Він тримав у руках глиняну чоловічу голову, а на нього дивилися очі.
Незабаром археологи знайшли на цьому місці уламки керамічних фігур, механізми бронзових самострілів і наконечники стріл. З усіх боків, де б не копнули археологи лопатою, вони знаходили теракотових солдатів. Всюди – одні солдати. Пліч-о-пліч, в колонах стоїть глиняне військо під землею, охороняючи гробницю. На площі, що дорівнює трьом футбольним полям, знайшли близько 8000 вояків. Це ціла бойова армія зі зброєю, колісницями й кіньми, зроблених з теракоти в натуральну величину і розташованих в бойовому порядку.
Теракота (від італ. Terra – земля, глина і cotta – обпалена) керамічні однорідні неглазуровані вироби з кольорової глини з пористою будовою.
Вчені дослідили знахідку і виявили, що голові з теракоти 2200 років, а військо, частина найбільшої в Китаї імператорської усипальниці, названо на честь Цинь Ши-Хуанді – імператора, який вогнем і мечем об’єднав у 221 році до н. е. ворожі між собою китайські царства, перетворивши їх в могутню імперію. При ньому почалося будівництво Великої Китайської стіни.
Він правив у Китаї з 221 по 210 рік до нашої ери, наводячи страх на підданих. Грізного імператора боялися всі, а він нікого, крім смерті. Цінь Ши-Хуанді міг виконати будь-які свої бажання, крім найзаповітнішого – безсмертя. Імператор цінував багатство і владу, абсолютно не звертаючи уваги на свою духовну сторону. Доброти, терпіння і благородства йому явно бракувало.
Будівництво імператорської гробниці почалося у 247 році до н.е., незадовго після сходження імператора на трон у віці 13 років. Будівництво мавзолею тривало 38 років. До будівництва було залучено 700 тисяч робітників і ремісників. У китайських літописах описується, що це споруда небаченої краси, яка нагадує всю імперію в мініатюрі. Там є навіть річки й океани з ртуті, а стелю гробниці прикрашали зображення небесних світил. За припущеннями археологів, вхід до гробниці знаходиться десь у центрі бойової армії.
Що ж знайшли археологи?
Теракотова армія розташована на території колишнього некрополя загальною площею 98 км2. Некрополь побудований як модель імператорського палацу.
Центральним у ньому є пірамідальний земляний курган, розміщений біля підніжжя гори Лі, і оточений двома прямокутними валами з проходом, що первісно були заввишки 7,5-9 м. Висота кургану складає 54,8 м, але спочатку він був вищий – 115 м. Некрополь складається з групи споруд, таких як стайні та жертовники, розміщених навколо кургану, а також імператорського парку.
Поховальна камера № 1 має 362 м в найдовшому місці та ширину 62 м. У ній 11 коридорів, завширшки понад 3 м, вимощених дрібною цеглою. Накриті дерев’яною стелею, що підтримується великими балками та стовпами. Цей дизайн також використовувався для гробниць дворян і при побудові нагадував коридори палацу. Дерев’яні стелі були покриті очеретяними матами та шарами глини для гідроізоляції, а потім засипані 2-3 м ґрунту.
Тут міститься 6000 воїнів (для огляду виставлено 2000) та коні, всі обернені на схід і зображені готовими до бою. За авангардом із трьох рядів стрільців (як арбалетних, так і лучників) слідує основна маса солдатів, які тримали списи, мечі, сокири та іншу зброю. Оскільки ручки зброї були дерев’яні, вони здебільшого зігнили. Піхоту супроводжують 140 колісниць, хоча вони, зроблені з дерева, розпалися. За 20 метрів на захід від могили імператора виявлено дві бронзові колісниці.
Поховальна камера № 2 складає 124 на 28 м, має Г-подібну форму. Розділена на 4 частини, поєднані дверима. Містить скульптури близько 1400 воїнів, зокрема 89 на колісницях, а також лучників, вершників, офіцерів середнього рангу та генерала. Тут наявні лучники, що стоять на одному коліні, відсутні в камері № 1. Рівень деталізації надзвичайно високий: вираз обличчя, зачіски, обладунки та навіть підошви на взутті унікальні для кожної скульптури.
Поховальна камера № 3 складає 28,8 м на 24,7 м. Тут містяться скульптури 72-х воїнів, 68 піших і 4 на колісниці, запряженій 4 кіньми; вважається, що це штаб армії через кількість високопоставлених офіцерів.
Спочатку, згідно з давньою китайською традицією, імператор хотів поховати з собою 4 000 живих воїнів, але радники зуміли переконати правителя. Цей жорстокий вчинок неминуче призвів би до бунту і послабив би військову міць імперії. Натомість прийняли рішення поховати глиняних воїнів, збільшивши їх кількість вдвічі.
У гробниці були виявлені сотні скелетів, багато з яких були ремісниками та робітниками, що допомагали будувати гробницю. Вони були поховані для того, щоб зберегти таємність цього місця і його скарбів. Після поховання та опечатування скарбів, ворота закрилися, замкнувши всіх робітників, так що ніхто не зміг вийти. Над мавзолеєм посадили дерева і траву, щоб він зовні мав вигляд звичайного пагорба. Цінь Ші Хуанді наказав поховати разом з померлим правителем усіх його бездітних коханок та наложниць. Отож під час поховальної церемонії було вбито велику кількість людей, 48 його наложниць і, можливо, тисячі робітників.
Цінь Хуанді помер 10 вересня 210 року до н.е. у віці 49 років. Причиною смерті, якщо вірити письмовим джерелам наступних століть, слугувало вживання пігулок, які, як не дивно, повинні були зробити монарха безсмертним. Вони містили ртуть. Імператор взагалі зовсім не хотів стати мешканцем власної гробниці, і в останні роки життя витратив багато часу і коштів на пошуки чарівного еліксиру, який дарує безсмертя.
Заснована імператором династія повинна була правити Китаєм дуже довго – 10 тисяч поколінь. Однак, після його смерті почалася традиційна для тих часів боротьба за владу, в ході якої спадкоємці Цінь Ші Хуанді були поголовно винищені, його імперія розпалася, і наступним імператорам довелося збирати її заново. Про теракотову армію скоріш за все просто забули. Глиняні солдати пішли в темряву забуття слідом за своїм повелителем.
Воїнів, що збереглися цілком, майже не залишилося. Тиск шару землі зіграв свою руйнівну роль. Більшість фігур виявилися розбитими на черепки. Разом з солдатами стоять військові колісниці та запряжені коні. На початку 2000-х років археологи знайшли статуї чиновників, музикантів і акробатів.
Гробниця Цінь Ши-Хуанді зберігається понад дві тисячі років. Багатотисячне глиняне військо розсипалося, але не зрадило імператора.
Серед 8000 теракотових воїнів неможливо знайти навіть двох однакових облич, всі особи та зачіски індивідуальні. По обличчях воїнів можна навіть дізнатися національність солдатів китайської імперії: серед воїнів можна спостерігати китайців, уйгурів, тибетців, монголів і багатьох інших. Обладунки, одяг і взуття відтворені з ювелірною точністю. У кожного воїна була при собі справжня зброя: списи, щити, луки арбалети та мечі.
Скульптури для теракотової армії виготовлялись у майстернях найманими робітниками та майстрами з використанням місцевих матеріалів. Голови, руки, ноги та тулуби створювались окремо, а потім збиралися воєдино. Голови складалися з двох частин, вуха додавалися окремо. По завершенні теракотові скульптури були поміщені в ями у точному військовому формуванні відповідно до звань та обов’язків.
Обличчя теракотових воїнів створювалися за декількома попередніми формами. Потім вони доліплювалися глиною, щоби надати індивідуальних рис кожній скульптурі. Спочатку фігури були розмальовані. Для цього використовувалися фарби різного походження: з випалених кісток — біла, темно-червона – з пігментів оксиду заліза, з малахіту — зелена, з лазуриту — синя, з деревного вугілля — чорна, фіолетова з кіновар-барієвого силікату міді, імовірно, із соку китайського лакового дерева — коричнева. Крім того, використовувалися рожевий, бузковий. Ці фарби не тьмяніли протягом багатьох століть, поки воїнів не винесли на поверхню. Річ у тім, що при контакті з киснем, фарби швидко тьмяніють, зараз фарба збереглася лише фрагментарно.
Місто Сіань стало великим туристичним центром. Щорічно його відвідують 25 мільйонів китайських і 800 тисяч іноземних туристів. Для захисту від негоди, а також для зручності розкопок над теракотовим військом спорудили три великих павільйони.
Перша виставка теракотових скульптур армії Ши-Хуанді відбулася 1 жовтня 1979 року, коли для огляду було відкрито поховальну камеру № 1. Камера № 3 відкрилася в 1989, а № 2 – в 1994. Пізніше, в 1999 та 2010, було збудовано приміщення, де виставлялися окремі скульптури та інші артефакти, які можна розглянути зблизька.
Перша виставка скульптур теракотової армії за межами Китаю відбулася в Національній галереї Вікторії в Мельбурні в 1982 році.
Частина скульптур виставляється в Лондоні, Ліверпулі, Парижі, Римі, Нью-Йорку, Філадельфії та Чикаго. У 2016 році до музею було зроблено монументальний вхід.
