Японія, яка програла Другу світову війну, досі вельми стримано ставиться до своєї історії 1931–1945 років — у країні немає жодного державного військового музею, експозиція якого охоплювала цей період.
Музей атомного бомбардування розташований у місті Нагасакі, Японія. Він присвячений події, яка сталася 9 серпня 1945 року під час Другої світової війни, коли Сполучені Штати скинули атомну бомбу на місто Нагасакі.
Музей створений з метою збереження пам’яті про жертви атомного вибуху та для поширення інформації про наслідки ядерної зброї. Він розташований на місці, де колись знаходився колегіум Святої Марії, одна з небагатьох будівель, що вижили після вибуху. В музеї представлена історична документація, фотографії, відео та артефакти, пов’язані з тим страшним днем.
8 травня 1945 року Німеччина офіційно оголосила про капітуляцію в Другій світовій війні. Єдиним противником західних країн залишилася Японія. Вона відхилила умови Постдамської декларації, яку підписали президент США Гаррі Трумен, прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль та голова Китаю Чан Кайші. Союзники вимагали негайної капітуляції Японії, а в разі відмови погрожували «швидким і повним знищенням».
До цієї заяви американці за «Мангеттенським проєктом» вже зробили дві атомні бомби «Малюк» та «Товстун». США мали абсолютну перевагу в повітрі. Повітряних сил Японії майже не залишилося. Також остання зазнала великих втрат серед населення. Але Японія продовжувала тримати оборону. За оцінками Об’єднаного комітету військових планів, штурм японських островів під назвою призвів би до 1 млн людських втрат в американській армії. Тому Трумен вирішив використати атомну бомбу, щоб швидко закінчити війну.
Іншою причиною скидання бомби стало не допустити посилення впливу СРСР, адже після капітуляції Німеччини радянські війська могли почати захоплювати територію Азії. Також США хотіло продемонструвати міць нової зброї та залякати цим своїх суперників.
Для бомбардування використали дві бомби «Малюк» та «Товстун». Бомба «Малюк» містила 64 кг урану-235 та важила 4,4 тони. Для її виробництва використали весь очищений Уран-235, тому про її тестування не могло бути й мови. Цю бомбу скинули на місто Хіросіма.
Бомба «Товстун» важила 4,7 тонни і була набагато важчою за попередню. Таку назву вона мала через свою широку круглу форму. Її зробили з плутонію – 239. Ця бомба була складнішою за конструкцією, тому вчені вирішили її випробувати. 16 липня 1945 року її прототип під назвою «Gadget» підірвали в Аламогордо, штат Нью-Мексико.
14 червня 1945 року були визначені місця бомбардування — міста Хіросіма, Кокура, Нагасакі та Ніїгата. Ці міста обрали через військову інфраструктуру, розташовану в них і навколо них. Також можна було зробити фотографії пошкоджень, завданих бомбою. Міста розташовувалися в долині й були оточені пагорбами.
Це зробило б руйнівну силу ядерної бомби ще більш руйнівною. Одразу відкинули одиничні військові цілі, бо не було гарантії, що атомний заряд поцілить точно в них. Від бомбардування Токіо відмовилися, тому що це столиця Японії. Саме з нею треба було підписувати договір про капітуляцію. Від бомбардування Кіото — через вагомий культурний спадок міста.
Багато вчених та експертів у той час були проти атомного бомбардування. Зокрема, військовий міністр США Генрі Стімсон, генерал Дуайт Ейзенхауер. Вони зазначали, що бомбардування призведе до великих втрат. Група фізиків, серед яких був і Альберт Ейнштейн, звернулися з листом до президента Трумена, зазнаючи, що скидання бомби — це злочин проти людства.
6 серпня 1945 року о 8:15 ранку американський бомбардувальник скинув атомну бомбу «Малюк» на японське місто Хіросіма.
Це був перший випадок в історії людства, коли атомна зброя застосовувалась поза межами полігонів. Від вибуху загинуло близько 80 тисяч осіб понад 200 тисяч отримали радіоактивне зараження.
Наступного дня СРСР оголосило Токіо війну. Але Японія не подала жодних ознак капітуляції, тому США вирішило продовжити бомбардування.
Другою ціллю ядерної атаки обрали місто Кокура, а Нагасакі було другорядною ціллю. Місто Кокура — це центр військово-промислового району на острові Кюсю. Тут окрім воєнних заводів, розташовувався арсенал Імперської армії Японії.
Місто Нагасакі обрали ціллю бомбардування, бо воно було найбільшим морським портом Японії та водночас важливим військовим об’єктом. Тут виробляли боєприпаси, кораблі та інше військове обладнання. Під час Другої світової місто не зазнало великих бомбардувань. Крім того, тут можна було використати візуальне бомбардування, а не радар, щоб зробити фотографії пошкоджень.
Але все змінила погода. Бомбардування Кокури запланували на 11 серпня, але через очікуване погіршення погоди перенесли на 9 серпня.
Вранці 9 серпня 1945 року бомбардувальник B-29 під командуванням Чарльза Суїні злетів з острова Тініан (Маріанський архіпелаг), несучи 10 000-фунтову бомбу на основі плутонію, відому як «Товстун».
Коли Чарльз прибув до Кокура, то зрозумів, що через хмарність не зможе кинути бомбу на це місто. Він змінив маршрут і о 11:02 скинув «Товстун» на місто Нагасакі, миттєво позбавивши життя 60 000 людей.
Бомбардування Нагасакі стало другим і поки що останнім випадком застосування ядерної зброї у конфлікті.
15 серпня 1945 року японський імператор Хірохіто по радіо оголосив про капітуляцію своєї країни. Новина швидко поширилась по всьому світу. 2 вересня на борту американського лінкора «Міссурі» підписали угоду про капітуляцію Японії.
Наслідки бомбардування виявилися жахливими. США перші кілька тижнів приховувала справжні масштаби катастрофи японських міст. Потім до Японії поїхали журналісти та почали робити фото руйнувань. Тоді правду вже не можна було приховати. Лише 12 відсотків будинків Нагасакі залишилися неушкодженими. Все, що знаходилося на відстані до півмилі від нульової точки, було повністю зруйновано, включаючи навіть бетонні конструкції. Згідно зі звітом префектури Нагасакі, «люди та тварини загинули майже миттєво».
Бомбування Хіросіми та Нагасакі завжди було дуже суперечливою темою. Офіційна версія президента Гаррі Трумена і його адміністрації полягала у тому, що бомбування були ключовими для примусу Японії до капітуляції, і що, власне, вони дозволили запобігти ще більшій кількості жертв, якби розпочалося наземне вторгнення. Утім, історики завжди піддавали сумніву цю теорію, твердячи, що і без цього Японія вже схилялася до того, аби скласти зрою. Наступник Трумена, Дуайт Ейзенхауер, фактично, засудив обидва бомбардування в автобіографії, що вийшла друком у 1963 році.
У 2016 році Барак Обама став першим американським президентом, який вперше з часів Другої світової війни відвідав Хіросіму.
Протягом наступних десятиліть люди, які постраждали від бомбардування, стали активістами. Вони їздили по країнам світу, щоб засудити використання ядерної зброї. Однією з таких активісток була Сецуко Терлоу, яка пізніше отримала Нобелівську премію миру за привернення уваги до катастрофічних наслідків ядерної зброї. У 2017 році ООН прийняла Договір про заборону ядерної зброї.
Музей атомного бомбардування Нагасакі виконує важливу роль у відтворенні історії Нагасакі та показі наслідків ядерної атаки, підкреслює необхідність працювати над миром та превентивними заходами, щоб запобігти повторенню подібних трагедій у майбутньому.
На виставці представлена топографічна модель міста Нагасакі, а монітор під стелею чітко показує поширення моделі вогняних куль, теплових променів, вибухів, пожеж і радіації.
Крім того, ще п’ять моніторів, що оточують модель, пояснюють реальну ситуацію із завданими ураженнями та пошкодженнями.
В музеї можна переглянути анімаційний фільм, що розповідає про шкоду, завдану атомною бомбою. Він створений містом Нагасакі до відзначення 35-ї річниці атомного бомбардування, щоб передати факти жахливого досвіду використання атомної зброї молодому поколінню.
Музей пропагує повідомлення про важливість миру, ядерного роззброєння та відмову від користування ядерною зброєю. Музей є місцем пам’яті, де відвідувачі можуть поклонитися пам’яті жертв та поглибити своє розуміння про небезпеку ядерної зброї.
