27 вересня 1940 року між Німеччиною, Італією та Японією було підписано Троїстий пакт, який офіційно закріпив союз між трьома країнами, і в якому Японія визнала «лідерство Німеччини й Італії у встановленні нового порядку в Європі». Після його підписання Японія почала впроваджувати активну загарбницьку політику в Азії. Японці захопили частину Китаю, а після поразки Франції підписали угоду з французьким урядом (липень 1941 р.) про право створення японських баз у французьких колоніях — Лаосі, В’єтнамі, Камбоджі. Проникнення японців до Індокитаю спонукало США до заморожування японських капіталів у американських банках і до ембарго (заборони) на постачання Японії нафти. Рішення США підтримали Великобританія та Голландія. Внаслідок цього японська економіка опинилась перед загрозою краху. 2 липня 1941 р. японське керівництво прийняло рішення «просуватися на Південь», тобто захопити країни Південної і Південно-Східної Азії. Японія вирішила вступити у боротьбу з США за панування на Тихому океані.
З початку 1941 року під командуванням адмірала Ісороку Ямамото (головнокомандувач імперського флоту Японії), почалась підготовка до нападу на американську авіабазу в Перл Харборі (Гавайські острови), де розташовувався потужний Тихоокеанський флот США. План полягав у наступі без оголошення війни, гаслом якого було: «Тора! Тора! Тора!». Це абревіатура двох японських слів, що означають «раптова атака» та «торпедна атака».
Адмірал Ісороку Ямамото
Рейд тривав кілька годин. Двома хвилями атак японці потопили 4 лінкори, 2 есмінці, 1 мінний загороджувач та 188 літаків; ще 4 лінкори, 3 легких крейсери, 1 есмінець і 159 літаків отримали значні пошкодження. 2403 американці було вбито і 1178 поранено. З 32 батарей берегової оборони тільки 8 відкрили вогонь по агресору. Японці втратили лише 29 літаків і 64 людини (55 льотчиків та 9 підводників).
Японія одним раптовим ударом на певний час здобула перевагу на морі та захопила стратегічну ініціативу. У США «Радіо Вашингтон» перервало свою програму, щоби повідомити про атаку: «Маємо офіційну заяву Білого дому про те, що японські літаки атакували Перл-Харбор на Гаваях». Атака на Перл-Харбор вважається безпрецедентною в історії, оскільки до цього Японська імперія не оголошувала війну Сполученим Штатам. Історики кажуть, що трагедії можна було уникнути, адже, попри численні розвідувальні дані про підготовку до нападу ніяких додаткових заходів для захисту авіабази на Гаваях здійснено не було, американська розвідка просто проігнорувала інформацію про запланований напад.
Опівдні 8 грудня 1941 року Франклін Рузвельт виступив у Палаті представників Конгресу і отримав практично одноголосну (один голос проти) підтримку вимоги про оголошення війни Японії. І о 16:10 з чорною пов’язкою на рукаві на знак трауру по загиблих у Перл-Харборі президент підписав відповідну декларацію. Цього ж дня війну Японії оголосила і Велика Британія.
Франклін Рузвельт підписує декларацію про оголошення війни Японії. Вашингтон, 8 грудня 1941 року
В той же день японці почали просуватися в Таїланді, Англійській Малайї (тепер Малайзія) та Бірмі. Одночасно почалась висадка японського десанту в Індонезії та на Філіппінах. У грудні 1941 р. було захоплено Гонконг, острова Гуам, Уєйк, що були важливими опорними базами союзників.
Американський гарнізон на Філіппінських островах без підтримки з повітря і моря був розбитий і капітулював (травень 1942 р.)
Таким чином, було загарбано величезну територію з населенням 150 млн і величезними природними ресурсами. Союзники втратили тільки сухопутних військ понад 300 тис. чол., Японія – 20 тис. чол. Продовжуючи наступ в Індії, на Австралію та на не загарбані острови Тихого океану, Японія намагалась заволодіти всіма важливими стратегічними пунктами в зійсько-тихоокеанському регіоні та примусити США та Велику Британію укласти вигідний для неї мир.
До весни-літа 1942 р. стратегічна ініціатива на всіх фронтах цілком і повністю належала Німеччині та країнам Осі. Союзники по антигітлерівській коаліції вели важкі оборонні бої. Проте на середину 1942 р. ситуація починає змінюватися. Перші успіхи, що дозволили змінити загальне стратегічне становище, були досягнуті на Тихому океані. 7-8 травня 1942 р. у морській битві в Кораловому морі, біля берегів Нової Гвінеї, японська ударна ескадра, що направлялася для захоплення порту Морсбі, потерпіла першу значну поразку.
Особливістю цієї морської битви було те, що надводні кораблі обох сторін не зробили жодного пострілу один по одному. Долю бою вирішила авіація, що базувалась на авіаносцях. Японці, втративши 1 авіаносець, 1 есмінець і 80 літаків, змушені були відійти. Від планів вторгнення до Австралії довелось відмовитися.
4-6 червні 1942 р. біля атола Мідуей японський флот на чолі з адміралом Ямамото потерпів від американського флоту і вже не зумів відновити свою могутність до кінця війни. У бою японці втратили 4 авіаносці, 1 крейсер і 253 літаки, американці – 1 авіаносець, 1 есмінець і 150 літаків.
В результаті цих двох поразок Японія втратила половину своїх авіаносців і вимушена була перейти до стратегічної оборони. Американці перейшли до активних бойових дій. У серпні 1942 р. вони почали боротьбу за острів Гуадалканал (група Соломонових островів). Жорстокі бої розгорнулися на морі, в повітрі та на суші. Вони продовжувались до лютого 1943 р. і завершились повною поразкою Японії в цьому регіоні. Перемога американців означала загалом у боротьбі на Тихому океані перехід ініціативи до США.
Меморіал лінкора «Аризона» розташований у військово-морській базі США Перл-Харбор (Гавайські острови) на місці загибелі славетного американського корабля.
Лінкор «Аризона» був спущений на воду у Нью-Йорку у червні 1915 року у присутності 75 000 глядачів. Основним озброєнням 185-метрового корабля були дванадцять 356-мм гармат у чотирьох орудійних вежах. У Першої світової війни «Аризона» не брала участі, виконуючи у цей час функції навчального корабля. Пізніше лінкор супроводжував президента США Вудро Вільсона на Паризьку мирну конференцію, стояв у гавані Смирни (Ізміра) під час Другої греко-турецької війни 1919-1922 років, допомагав жертвам землетрусу в Каліфорнії в 1933 році, брав участь у численних навчаннях на Гаваї. І саме тут корабель став жертвою японської авіації під час нападу на Перл-Харбор.
7 грудня 1941 року о 07:55 на борту лінійного корабля «Аризона» пролунав сигнал бойової тривоги. Лінкор був атакований 10 бомбардувальниками Nakajima B5N2 імовірно з японського авіаносця.
Вони йшли двома ешелонами на висоті 3000 м, на деякій відстані один від одного. З 08:00 за 8:11 «Аризона» отримав від 4 до 8 влучень потужних авіабомб вагою 800 кг кожна. Одна з них потрапила в носовий відсік і, пробивши кілька палуб, вибухнула глибоко в корпусі корабля, де зберігався основний запас боєприпасів. Відбулася детонація. Після цього лінкор швидко набрав воду в носову частину і ліг на дно. З приблизно 1514 людей, які перебували на борту, 1177 людей загинули. Це становить 77,7% всього екіпажу і половину всіх загиблих під час атаки на базу Перл-Гарбор.
Розбір уламків тривав майже 2 роки до осені 1943 року. Було виявлено 233 тіла загиблих, понад 900 моряків, як і раніше, залишаються всередині корпусу лінкора.
За день до атаки «Аризона» заправила майже 1500 тонн палива, готуючись до походу на материк. Попри пожежу та руйнівні дії часу, близько 500 тонн палива все ще повільно просочуються із затоплених уламків корабля. Приблизно по 9 літрів на день. Тому і досі на місці меморіалу на поверхні води відвідувачі можуть спостерігати появу масляних плям, що спливають із дна, які називають «сльозами Аризони».
Меморіал був збудований у 1962 році, на честь загиблих 1177 осіб, які перебували на лінкорі «Аризона» під час атаки японських сил на Перл-Харбор. Він зроблений у вигляді бетонної конструкції, яка встановлена над корпусом корабля, що затонув, але не торкається його. Будівництво коштувало 500 000 доларів, більшу частину суми склали приватні внески та доходи від благодійного концерту Елвіса Преслі.
Проєкт меморіалу розробив архітектор Альфред Прейс, австрійський емігрант. Сьогодні меморіал лінкора «Аризона» відкритий для відвідування і щорічно приймає понад півтора мільйона людей. Щороку 7 грудня тут проходить молебень до душі загиблих моряків та льотчиків.
5 травня 1989 року залишки затонулого лінкора оголошено національною історичною пам’яткою. До меморіалу можна потрапити лише по воді, для цього біля меморіалу прибудовано пристань.
Біля входу в будівлю меморіалу розташований один із трьох якорів «Аризони». Головний зал музею має 7 вікон, що символізують дату нападу на Перл-Харбор. На стіни будівлі нанесено імена всіх 1177 загиблих моряків із лінкора «Аризона».
Ще до будівництва меморіалу з’явилася традиція, за якою кожен президент США повинен хоча б раз відвідати місце, де було затоплено «Аризону». Церемонію також відвідували двоє колишніх імператорів Японії — Акіхіто та Хірохіто.
У 1999 році неподалік меморіалу «Аризона» було встановлено інший виведений з бойового складу американського флоту славетний лінкор «Міссурі». З загибелі лінкора «Аризона» почалася для США Друга світова війна, а на борту лінкора «Міссурі» було підписано акт капітуляції Японії, що ознаменувало остаточну перемогу. Майже 50 повоєнних років лінкор «Міссурі» продовжував свою службу, то виходячи в резерв, то повертаючись до чинного флоту, і тепер став на стоянку поряд з одним із найзнаменитіших своїх попередників — лінкором «Аризона».
