Державний герб України – один із трьох офіційних символів нашої держави, що зображується на усіх державних документах, печатках та грошах.
19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила «золотий тризуб на синьому щиті» як Малий державний герб України. Проєкт герба розробили українські геральдисти Андрій Гречило, Олексій Кохан та Іван Турецький. 28 червня 1996 року цей символ було закріплено в Конституції України.
Великий державний герб України, також прописаний у Конституції, і повинен мати тризуб у центрі, з одного боку його тримає козак із рушницею, а з іншого боку щит із тризубом підтримує геральдичний лев. Лев символізує Західну Україну, козак з мушкетом – Східну і тризуб – Русь.
Тризуб як символ має тисячолітню історію, що сягає часів задовго до Київської Русі. Одне з перших зображень тризуба на нашій території зафіксоване на кам’яній застібці періоду Трипільської культури (IV-III тис. до н. е.), знайденій біля дніпровського острова Шанця. У V ст. до н. е. – IV ст. н. е. цей символ карбували на своїх монетах правителі Боспорського царства. Згодом його сприйняли та почали активно використовувати пращури сучасних українців.
Археологічні розвідки на Полтавщині та Київщині підтверджують, що на землях Центральної України тризуб був відомий як символ влади, знак родових старійшин або племінних вождів ще задовго до Рюриковичів у VI-VIII ст.
Перша літописна згадка про тризуб як князівський знак датована X ст., де повідомляється, що посли київського князя Ігоря під час укладання договору з Візантією мали свої печатки з певними символами, що служили підставою посольських повноважень. А дружина Ігоря Ольга розставляла князівські знаки по всій землі Київській, про що збереглася згадка в «Повісті минулих літ». На печатці князя Святослава Ігоровича був зображений двозуб.
Згодом тризуби карбували на срібних монетах князя Володимира. На них зображено з одного боку портрет князя, а з другого — тризуб і напис «Володимир на столі, а це його срібло». Згодом «князівський знак Рюриковичів» у вигляді літери «Ш», тобто тризуба, зустрічається на печатках, монетах, цегли. Тризуб зображувався на княжих товарах, що йшли на продаж за кордон.
«Знак Рюриковичів» був поширений по всіх князівствах Київської держави протягом кількох століть, але він зазнавав змін, у деяких князів навіть перетворювався з тризуба на двозуб. Історики встановили, що при переході герба від батька до сина, в «батьківський варіант» вносилися невеликі зміни – таким чином виникло чимало різновидів «знака Рюриковичів». Сучасна історіографія знає близько 2 сотень різновидів Тризуба.
Найстаріші зображення тризуба, що знаходяться в музеях України, і датуються часами Київської Русі, включають кілька унікальних артефактів.
Печатка Святослава Великого: Двозуб, знайдений у 1912 році під час розкопок Десятинної церкви.
Монети Володимира Великого: Золоті та срібні монети з тризубом.
Цеглини Десятинної церкви: Тризуби, датовані 986-996 роками.
Фрагмент плінфи з відбитком знаку князя Володимира Великого з Десятинної церкви в Києві, кін. Х ст. Знайдена під час розкопок Вікентія Хвойки 1907 р. (Національний музей історії України, Київ).
Різьблення у Софійському соборі: Унікальний феномен зображення на фресках і в графіті Софії Київської княжих тризубів.
Ще два тризуби Володимира, накреслені його дружинниками, виявлено в графіті Софії. Так само як найдавніші датовані графіті на її стінах, мозаїки та фрески, княжі тризуби підтверджують висновок про заснування її у 1011 р. Володимиром Великим.
За межами України відомими артефактами є зображення тризуба на могильній плиті французької королеви Анни Ярославни (1032-1075), яка була донькою Ярослава Мудрого.
Та так звана «Шабля Карла Великого». До кінця XVIII століття цією шаблею оперізувати під час коронації імператорів «Священної римської імперії». Існує думка, що шабля виготовлена десь близько 1000-го року і вірогідно, потрапила до Західної Європи як подарунок Володимира Святославовича якомусь із європейських колег.
У X – ХIII ст. зображення тризуба було поширене на великій території – від Криму до Новгорода, від Кавказу до Франції та Швеції. Тризуб постійно використовувався в побуті українців, малювали його на стінах чи воротах під час релігійного свята Водохреща, використовували в орнаментах тканин, карбуванні, різьбярстві, писанкарстві тощо.
Занепад Київської Русі призвів до тимчасової втрати тризубом ролі загальнодержавного символу. В середині XIII ст. «знаки Рюриковичів» повністю зникли з ужитку як державні або особисті знаки князів. Фактично аж до початку XX ст. він використовувався лише у дворянських гербах, геральдиці міст, книжкових заставках тощо.
Нове життя тризуба як державного символу настає після проголошення Центральною Радою у січні 1918 р. IV-ого Універсалу. Саме тоді зародилася традиція використовувати тризуб як герб, адже тоді він був визнаний гербом Української Народної Республіки (УНР).
Слід зауважити, що тризуб став державним гербом Української Народної Республіки в результаті компромісу. Дискусії стосовно варіантів тривали майже весь 1917 рік. Розглядали такі варіанти, як галицький золотий лев, що спинається на скелю, київський архистратиг Михаїл та козак із мушкетом із часів Гетьманщини. Михайло Грушевський пропонував на роль герба золотий плуг на блакитному полі.
З давніх символів позитивно оцінювали тільки знак з монет часів князя Володимира Великого – той самий тризуб. Його запропонував професор, історик Дмитро Антонович.
У грудні 1917 року тризуб був прийнятий як герб Української Народної Республіки та зайняв своє перше і почесне місце на першій державній банкноті – 100 карбованців, виданій 24 грудня 1917 року. Офіційно тризуб був затверджений, як державний Герб УНР у відповідному орнаментальному обрамуванні 25 лютого 1918 року у Коростені та Центральною Радою 22.03.1918. Автором проєктів був Василь Кричевський.
Тоді ж було схвалено велику й малу печатки УНР зі знаком Тризуба. Він фігурував на «державних кредитових білетах, банкнотах». У законі, ухваленому Малою Радою 25 лютого 1918 року в Коростені, йдеться: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого».
Відзнакою української державності тризуб залишався і за часів гетьманщини П. Скоропадського та Директорії, використовувався також на грошових знаках, які випускала Центральна Рада. Емблемою Українського Чорноморського флоту (закон від 18 липня 1918) був тризуб з хрестом угорі.
Впродовж XX століття тризуб уособлював боротьбу нашого народу за незалежність, репрезентуючи різні політичні організації. 15 березня 1939 року — тризуб став гербом проголошеної Карпатської України. А 30 червня 1941 року його затверджено гербом відновленої Української Держави. В Українській повстанській армії тризуб зображався на нагородах та грошових знаках, а також з’являвся у друкованих виданнях та на плакатах.
Наприкінці II Світової війни було створено орган політичного керівництва українським визвольним рухом — Українську головну визвольну Раду. Її гербом став тризуб, що вже розцінювався не лише, як державний герб України, а як символ загальної політичної та військової боротьби за незалежність України.
А наприкінці 1980-х, з початком розпаду СРСР та посиленням проукраїнських позицій, цей символ активно почали використовувати борці з комуністичним режимом. Радянська тоталітарна система таврувала тризуб як «націоналістичний знак» та жорстоко карала тих, хто його використовував.
Особливим часом для відродження державної символіки стали події зими 2013-2014 року. На Майдані під час Революції Гідності тризуб малювали на щитах і шоломах.
У травні 2014 року на фасаді готелю «Парус» у Дніпрі фанати футбольного клубу «Дніпро» намалювали найбільший в Україні Державний герб.
А у 2021 році на площі Конституції біля будівлі Верховної Ради України встановили пам’ятний знак «Тризуб». На монументі вказано: «Знак Тризуб встановлений на честь 25-ї річниці прийняття Конституції України та 30-ї річниці Незалежності України».
Сама назва символу – «тризуб» з’явилася та прижилася вже після того, як його було затверджено державним гербом УНР, тобто лише у ХХ ст. Як називали в часи Русі княжі знаки достеменно невідомо. З джерел є кілька термінів, якими загально позначали знаки власності, до яких належали й княжі — ««знамено» та «печатка». Історики припускають, що тризуб могли називати «знаком Рюриковичів», «родовим знаком» або «княжим знаком».
Тризуб має прадавні корені, проте досі немає єдиної думки щодо походження і тлумачення цього знака саме для наших пращурів. Серед версій тлумачення є такі:
– тризуб – це відображення духа вогню Рарога, вісника небесної справедливості, сокола, який летить з висоти донизу;
– тризуб — язичницький символ, який є зображенням Триглава або Рода.
– тризуб містить число три, що означає єдність Бога-Батька, Бога-Сина та Бога-Духа Святого;
– у слов’янських рунах є символ, схожий на дерево з трьома гілками, що позначали Білобога, а перевернутий – Чорнобога;
– у тризубі зашифроване слово «Воля».
– символ є відтворенням форм верхньої частини скіпетра візантійських монархів, скіпетра скіфських царів, зображення корони;
– тризуб – це літера “Ш”, яка раніше означала цифру 3;
– тризуб — це літера давньогрецької та церковнослов’янської абетки «пси» – Ψ, ψ. Цією буквою позначали Дух, Душу, Волю.
Можливо тризуб як унікальний багатозначний символ міг поєднувати кілька значень одночасно.
Тож, тризуб і досі продовжує вабити й спонукати до пошуків істини та розуміння таємниць предків.
Знак графічно красивий, лаконічний, самобутній – а головне стародавній, – тризуб фактично легітимізує історичний зв’язок модерної України із Київською Руссю.
