Музей імператорських карет у Відні, розташований на території палацу Шенбрунн у віденському районі Гітцінг. Тут зберігаються експонати з автопарку австрійської імператорської родини, а також відомих аристократичних домів, зокрема Турна та Таксіса. Музей, який є відділом Музею історії мистецтв, є однією з найважливіших колекцій придворних церемоніальних і службових транспортних засобів.
Наприкінці існування Австро-Угорської монархії імператорський та королівський придворний каретний парк, налічував близько 640 транспортних засобів різних типів. Вони використовувалися для щоденного перевезення кількох сотень людей та численних товарів і предметів, необхідних для двору. За управління транспортними засобами відповідав Обершталмейстер, штат якого налічував близько 500 осіб.
Користуватися придворними каретами мали право не лише імператор та його родина, а й сановники та слуги, аж до придворних акторів та шляхетних хлопчиків. Відповідно, спектр транспортних засобів був широким – від показних карет бароко до парадних, розважальних та повсякденних автомобілів 19-го та початку 20-го століть до простих транспортних засобів або сучасних автомобілів.
З розпадом Австро-Угорської монархії імперський автопарк втратив свою попередню функцію. Після 1918 року частина автомобілів продовжувала використовуватися урядовцями новоствореної Австрійської Республіки; деякі транспортні засоби довелося передати іншим державам-правонаступницям, інші були продані приватним особам, щоб наповнити спорожнілу державну скарбницю. Більшість автомобілів, однак, потрапили до комерційної транспортної компанії «Bundes-Fuhrwerksbetrieb». У результаті були втрачені численні Вікторії, Мілорди та Купе, які використовувалися членами двору в повсякденному житті й тому були характерною частиною віденського вуличного пейзажу, як і запас комерційних і робочих автомобілів.
Після розпуску Обершталмейстерства у 1922 році залишки придворного автопарку, які вважалися історично значущими й тому вартими збереження, були передані до Музею історії мистецтв разом з деякими прикладами сучасної конструкції карет та відповідними упряжками та лівреями. Спочатку було залучено 90 транспортних засобів, а в наступні роки до них додалося ще кілька. До експозиції були додані такі експонати як сідла для верхової їзди, попони для коней тощо.
Оскільки в районі Гофбурга не було достатньо великих залів, об’єкти виставки перенесли до колишньої Зимової школи верхової їзди в палаці Шенбрунн. У 1947 році Музей карет було відокремлено від Дирекції колекції зброї, якій він підпорядковувався з 1922 року, і засновано як самостійну колекцію Музею історії мистецтв з власною дирекцією, науковими співробітниками та реставраторами.
У Віденському музеї карет зберігається понад 5 000 експонатів, більшість з яких датуються періодом бароко до кінця Австро-Угорської імперії. Зі 161 карети 101 походить зі стайні віденського двору і 50 з автопарків австрійських аристократичних будинків.
У виставкових залах Музею карет виставлено близько 60 транспортних засобів. Колекція поділяється на такі групи:
1. Карети.
– Урочисті карети (імператорські карети, коронаційні карети, парадні карети, карети-каруселі, герцогські карети)
– Повсякденні карети (міські карети, туристичні карети)
– Карети для відпочинку (садові карети, карети для самообслуговування, мисливські карети, дитячі карети)
2. Транспортні засоби (кінні екіпажі, господарські екіпажі, пожежні автомобілі)
3. Сани
4. Паланкіни, крісла для перенесення
5. Автомобілі
6. Упряж, сідла, накладки на сідла
7. Живопис, графіка
З початку XIX століття палацові карети завжди мали пріоритет над іншими засобами пересування. Вони були прикрашені зеленими лівреями у поєднанні із золотим декором, а також широкими золотими смугами на колесах, що вказують на ранг кожного пасажира. Високоякісні транспортні засоби для двору, знаті, багатої буржуазії виготовлялися знаменитими майстрами.
Деякі екіпажі зроблено ще у ХVII столітті. Імператорські карети просто грандіозні, деякі з них заввишки 2,5 метра та довжиною більше 3 метрів. Стіни і навіть колеса позолочені, вкриті витонченим різьбленням та розписом.
Один з головних і, мабуть, найбільш вражаючих експонатів колекції – це Imperialwagen. Розкішна золота карета з вікнами з венеціанського скла була виготовлена на замовлення кайзера Карла VI і згодом багаторазово використовувалася членами імператорської родини для урочистих виїздів та церемоній.
Колеса карети сягають майже людського зросту. Стіни імператорського екіпажу у 1763 році розписав придворний художник.
Сані-фаетон графині Віндіш-Граєць. Позолота, єгипетські мотиви та натуральне леопардове хутро
У музеї багато речей, що належали імператриці Єлизаветі Баварській, дружині імператора Франца Йосипа – знаменитій Сісі. Гості дізнаються про цікаві факти з її життя. На основі представлених екіпажів відображена її історія, з моменту прибуття як імператорської нареченої до її похорону.
У музеї можна побачити чудові сукні цієї королівської особи та унікальні предмети, такі як, наприклад, особисте сідло імператриці. В окремій кімнаті представлено портрети її 25 улюблених коней. Весільна карета імператора та його нареченої представлена вражаючою реалістичною інсталяцією із запряженими в неї вісьмома білими конями.
Є й траурний катафалк, який віз вбиту імператрицю в останню путь.
Відвідувачі на власні очі побачать на чому подорожував, їздив на полювання, імператор Франц Йосип та як виглядала його спортивна машина.
У музеї представлена колекція розкішного оздоблення, начиння та одягу імператорського будинку Габсбургів. Сьогодні це одна з найважливіших колекцій куртуазного одягу у світі, періоду XIX та початку XX століть. У центрі уваги представлено цивільну форму австрійської монархії, лівреї придворної знаті, а також одяг членів царської родини.
Тут представлені також дитячі карети, на яких їздили маленькі принцеси та принци. У такі зазвичай запрягали поні.
У музеї зберіглася значна частина колекцій картин, малюнків, гравюр та ранніх фотографій, що документують створення та використання придворних екіпажів, а також імперських коней.
