Музей «Ваза» у Стокгольмі

Музей Ваза (швед. Vasamuseet) – морський музей у Стокгольмі, Швеція. Розташований на острові Юргорден.

В музеї представлений майже повністю збережений 64-гарматний корабель Vasa XVII ст., який затонув у свій перший рейс в 1628 році. Музей Ваза було відкрито в 1990 році, і він є найвідвідуванішим музеєм Скандинавії. Разом з іншими музеями, такими як Стокгольмський морський музей, він належить до групи Шведських Національних морських музеїв.

Корабель було побудовано за наказом короля Швеції Густава II Адольфа в рамках військової експансії у війні з Річчю Посполитою (1621–1629).

Його будували у Стокгольмі на військово-морської верфі з 1626 по 1628 рік. У будівництві брало участь приблизно 400 осіб. Довжина корабля 69 м, висота від кіля до клотика 52 м і вага 1200 т.

Судно було оснащене трьома щоглами і десятьма вітрилами. Цей 64-х гарматний корабель мав бути флагманом шведського флоту і стати одним з найбільш потужно озброєних суден у світі.

Ваза був чудово оздоблений. Він мав уособлювати всю розкіш та багатство королівської сім’ї, тому на ньому перевозилося багато скульптур, вкритих золотом, а гармати були вкриті бронзою.

10 серпня 1628 року корабель Ваза вирушив з набережної біля палацу Тре Крунор, де він брав на борт амуніцію та екіпаж, у своє перше плавання. Гарматні порти були відкриті, з гармат було дано салют.

Величезний корабель повільно виходив із гавані, але після кількох потужних поривів вітру сильно нахилився. Через відкриті гарматні порти вода потрапила до корпусу судна і Ваза, пройшовши усього 1300 метрів, пішов на дно. Зі 150 людей, які перебували на борту корабля, загинуло щонайменше 30.

У XVII столітті ще не були відомі теоретичні розрахунки стійкості і кораблі будувалися з досвіду кораблебудівника. У разі застосування технічних нововведень, у випадку корабля Ваза – це використання важкої артилерії на двох гарматних палубах, був необхідний певний досвід, якого не було. Отже, судно виявилось дуже нестабільним через надмірне навантаження озброєнням.

Центр тяжіння корабля виявився вищим за критичну точку і Ваза не зміг випростатися після крену. Корабель затонув на глибині 32 м у своєму першому рейсі.

Тільки через 333 роки Ваза знову побачив денне світло. Інженер Андерш Франзен ще дитиною був зачарований розповідями про старовинні кораблі, що затонули в Стокгольмському архіпелазі. З власної ініціативи, досліджуючи документи XVII століття, в літній період 1954-56 років Франзен шукав корабель Ваза, промацуючи дно моря за допомогою ручного лота, що спускається на тросі з моторного човна. 25 серпня 1956 року він і водолаз Пер Едвін Фельтінг, досліджуючи дно біля острова Бекхольмен, виявили скупчення дубових колод, що опинилися частиною корпусу затонулого корабля. Ваза був знайдений!

Восени 1957 року почалися роботи з підйому корабля. Під його корпусом водолази промили тунелі для протягування канатів. 24 квітня 1961 року корабель з’явився на поверхні води. Разом з ним було піднято близько 14 тисяч дерев’яних частин. Корпус корабля і всі деталі були законсервовані окремо, а потім встановлені на штатні місця на кораблі, це  собою було титанічною роботою, що нагадувала складання гігантського пазла.

У світі не було настільки старого судна, яке б так добре зберіглося. У день підйому корабля практично вся Швеція завмерла. Люди відпрошувалися з роботи, школярі прогулювали уроки – усі припали до екранів телевізорів або напружено слухали радіо. Журналісти з усього світу описували цю грандіозну подію. Честь першому ступити на корабель було надано його «відкривачеві», інженеру Франзену.

З кінця 1961 до 1988 року, Ваза розміщувався в тимчасовій споруді, яка називалася «Верф Ваза» (швед. Wasavarvet), де його обробили для консервації поліетиленгліколем. Відвідувачі могли споглядати корабель лише з двох рівнів, а максимальна відстань сягала лише 5 м.

В 1981 році, шведський уряд вирішив, що музей необхідно розмістити в постійній будівлі, і серед архітекторів був проведений конкурс на найкращий проєкт. Загалом 384 архітекторів надіслали свої моделі. Серед них обрали переможців, якими стали шведські архітектори Маріанна Дальбек та Горан Монссон з проектом «Аск»(коробка).

Новий музей, який розмістився на місці сухого доку старого морського двору, офіційно було відкрито 15 червня 1990 року.

Новий музей, який розмістився на місці сухого доку старого морського двору, офіційно було відкрито 15 червня 1990 року.

відвідувачів сягає 1,5 мільйонів людей на рік. У ньому зберігається не лише сам корабель у його первісному вигляді, а й 40 000 відреставрованих дерев’яних предметів і 700 скульптур, які були на борту в момент катастрофи. Предмети та корабель дають унікальну картину повсякденного життя на морі та на суші, а також техніки кораблебудування та морської війни на початку 1600-х років.

Частина експозиції «Обличчям до обличчя» розповідає про всіх нещасних, котрі перебували на кораблі в момент краху. В результаті клопіткої роботи дослідників (істориків, антропологів, біологів) відновлено близько 30 скелетів загиблих, отримано дані про зовнішність, стан здоров’я та спосіб життя кожного. У відвідувача є можливість віч-на-віч познайомитися з людьми, які жили близько чотирьох століть тому.

Відновлені, на основі скелетних останків, особи загиблих членів екіпажу

Для відвідувачів у музеї «Вази» створено власний кінозал. У музеї можна подивитися фільм про те, як корабель був знайдений та піднятий, про проведення відновлювальних робіт та будівництво кораблів у ті далекі часи. Перед відвідувачами музею відтворений не тільки сам корабель, але ціла епоха, в яку він був побудований.

На початку квітня 2023 року, згідно повідомлення інформаційного агентства США Associated Press, науковці США та Швеції підтвердили факт перебування жінки в момент катастрофи на борту військового корабля Ваза. У той трагічний день разом із судном на дно пішли близько 30 людей. Науковці вважають, що всі вони були членами екіпажу корабля, однак протягом багатьох років вони підозрювали, що на кораблі в той день була й жінка. Припущення ґрунтувались на зовнішньому вигляді стегнової кістки, знайденої на кораблі, про що сказав керівник досліджень у музеї «Ваза» Фред Хокер. Крім того, історик музею Ганна Марія Форсберг, заявила, що у XVII ст. жінки не могли бути частиною екіпажу шведського флоту, але могли перебувати на борту як гості. Моряки мали право брати з собою жінок, окрім тих випадків, коли корабель йшов у бій або збирався у далеку подорож. «Цілком ймовірно, що ця жінка була дружиною моряка, яка хотіла вирушити в першу подорож на новому кораблі», – заявила науковця.

Кубрик
Елементи прикрас корабля
Гарматний відсік
Костюм водолаза, в якому проводились роботи з підняття корабля наверх
 
Макет внутрішнього приміщення
Побутові інструменти, знайдені на кораблі
Ніс корабля
Верхня палуба

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *