Лондонський музей громадського транспорту – зразок ощадливого ставлення до речей, характерного для англійців. Давно вийшли з вжитку і нікому не потрібні засоби пересування минулого та позаминулого століть не перетворилися на мотлох, а стали музейними експонатами.
Колекціонування старих транспортних екіпажів різних видів почалося в Лондоні задовго до відкриття Музею транспорту. Ще сто років тому у 1920 році лондонські компанії-перевізники вирішили зберегти перші міські автобуси – омнібуси для майбутніх нащадків. Це були два екземпляри транспортних засобів на кінській тязі Вікторіанської епохи та перші автобуси з двигуном. Пізніше у 30-роках до колекції додалися зразки рейкового транспорту: конки, трамваї, потяги, а також зняті з ліній вагони метро. Так зароджувався Лондонський музей транспорту.
У 60-х роках музей займав старий автобусний парк «Клепхем» на півдні Лондона, а в 70-х перекочував до «Сіон-парку», що в західній частині столиці. У своє нинішнє житло – будівлю 19 століття у вікторіанському стилі з чавуну та скла, де раніше був оптовий ринок овочів, фруктів та квітів – музей транспорту переїхав у 1980 р.
Будівля музею знаходиться на площі Ковент-гарден. 4 вересня 2005 року музей закрився на капітальну реконструкцію вартістю 22 мільйони фунтів стерлінгів, розроблену архітектором Брайаном Ейвері. А вже у 2007 році знову відкрився для відвідування.
У колекціях музею зібрано понад 370 тис. експонатів, які розповідають про історію громадського транспорту Лондона.
Огляд найкраще починати зверху, так експозиція буде представлена в хронологічному порядку. На третьому поверсі розмістилися найбільш архаїчні транспортні засоби – карети приватні і громадські. Останні називалися омнібуси і були кінними «маршрутками» початку і середини XIX століття. До возів на кінній тязі відноситься і «конка» – трамвайний вагон, який везла пара коней по рейках. Відвідувачі можуть бути здивовані, але експонати демонструють не тільки візуальну, а й звукову обстановку того часу: коли до них наблизишся, включається аудіозапис типових шумів на дорозі того часу.
Першим справжнім громадським транспортом був омнібус – автобус, який рухався кінською тягою. Але головне, що його відрізняло від попередніх аналогів – це те, що він переміщався за певним маршрутом, його можна було спіймати на вулиці і не треба було замовляти заздалегідь, як карету чи той самий паланкін. З’явився цей девайс у 1829 році.
Деяке удосконалення зробив Томас Тіллінг. Його кінний автобус мав уже два поверхи, тож міг вміщувати аж 26 людей. Але нову революцію здійснили кінні трамваї. Лондон був дуже густонаселеним містом і потребу у пересування відчували не лише заможні люди, а й робітничий клас.
Перевага трамваїв була в тому, що вони рухалися рейками, що мали невеликий ухил, і ті ж два коні могли тягнути транспорт, який містив набагато більше людей. Успіх був таким, що компанія Tramways замовила в Америці аж 300 штук таких девайсів.
Проте кінний транспорт мав безліч недоліків – коней треба було годувати, утримувати, а головне – попутним продуктом їхньої життєдіяльності була величезна кількість гною на вулицях Лондона.
Для пересування величезних натовпів пасажирів був потрібен потужніший і чистіший транспорт, ніж пара коней. І ось у 1863 році у Лондоні з’являється метро. По суті, це був пасажирський потяг, захований під землю, локомотив якого був на паровій тязі, а отже бадьоро гудів й ще вивергав клуби чорного диму.
Наступним проривом стало застосування в метро електричних локомотивів, таких як Джон Хемпден.
Перейшовши на другий поверх, потрапляєш в царство метро, першого підземного транспорту в світі, відкритого в Лондоні в 1863 році. Власне слово «метрополітен», зародилось в Англії та перекочувало в інші мови, але в англійській так і не прижилося: тут частіше говорять підземка чи «труба».
На макетах можна побачити, як будували метро: рили величезний котлован, прокладали рейки, споруджували тунель та закопували знову. Наочно представлено, якою важкою була ручна праця. Тут можна у всіх подробицях розглянути перший локомотив для підземних складів і побувати в вікторіанському вагоні метро – з маленькими вікнами і досить тісному.
Вагони тодішнього метро поділялися на купе різних класів. Крім того, були окремі купе для леді.
Тема трансформації лондонського метрополітену триває на першому поверсі. Тут є можливість взяти участь у віртуальному управлінні поїздом, а також побачити карти-схеми всіх міських метро, які копіювали лондонську «підземку».
Нарешті, наземний транспорт – трамваї, тролейбуси і «бренд Лондона», червоні двоповерхові автобуси «Рутмастер».
У музеї виставлені два автобуса ранньої та пізньої модифікацій, але обидва вже зняті з експлуатації. Відвідувачі цілком можуть не тільки помацати експонати, але навіть зайти в них і ближче познайомитись з кабіною водія.
Музей цікавий тим, що багато експонатів є інтерактивними: до всіх експонатів можна доторкнутися, посмикати за важелі, натиснути на кнопки, педалі, спробувати себе відчути водієм підземного потягу за допомогою симуляторів-тренажерів.
У вагонах метро чи салонах автобусів встановлені воскові фігури типових пасажирів відповідного часу, деякі з них вимовляють характерні фрази, а коні видають звуки. Все це разом дає відчути атмосферу тієї доби.
Музей має дві локації у Лондоні. Головна локація, як згадувалось вище, знаходиться у Ковент-гардені і відкрита для публіки щодня з 22 листопада 2007 року після дворічної реконструкції.
Інша локація, розташована в Ектоні на заході Лондона, відома як Депо Лондонського музею громадського транспорту (London Transport Museum Depot). Вона є основним місцем зберігання історичних артефактів та відкрита для відвідувачів у заплановані дні протягом року. Музейне депо розташоване в Ектоні, на заході Лондона, і було відкрито у жовтні 1999 року. Депо має площу 6000 м2 і вміщує понад 370 000 предметів усіх типів, включаючи багато оригінальних творів мистецтва, які використовуються для музейних колекцій – плакатів, вивісок, моделей, фотографій, інженерних креслень та уніформи. Будівля має як під’їзд для автомобілів, так і залізничне сполучення з мережею лондонського метро, що дозволяє зберігати та демонструвати значну кількість автобусів, трамваїв, тролейбусів, залізничного рухомого складу та інших транспортних засобів. У депо зберігається більшість музейних колекцій, які не виставлені у головному музеї Ковент-гарден. Ця локація є базою для демонстрації експонатів, які занадто великі, щоб розмістити їх у головному приміщенні.
