Музей «Велорама» («Velorama») – єдиний музей велосипедів у Нідерландах. Він розташований у місті Неймеген в історичній будівлі на набережній Ваалкаде.
З історії велосипедів.
У 1791 році французький граф де Сиврак створив двоколісний засіб пересування. За часів коней та карет він примудрився зробити з дерева незвичайний для свого часу двоколісний механізм, який з гордістю назвав «Селеріфер» (виробник швидкості). Пересуватися на цьому пристрої можна було, відштовхуючись від землі ногами і їхав він тільки по прямій, адже не мав керма.
Перший прототип велосипеда сконструював і запатентував німецький барон Карл фон Дрез ще в 1818 році. У цьому механізмі була дерев’яна рама, металеві колеса і кермо, але були відсутні педалі – щоб він рухався, потрібно було відштовхуватися ногами від землі. Сам Дрез називав свою машину «самокатом для ходи». Прізвище винахідника в назві велосипеда не закріпилася, але воно дало назву дрезині – пристрою для їзди по рейках з механічною тягою.
Термін «велосипед» з’явився в 1861 році у Франції. Його придумав винахідник П’єр Мішо. Француз хотів знайти таке поняття, яке б відображало принцип дії транспорту на двох колесах з найпростішим механічним приводом. На французькій це слово звучить – BICYCLETTE (Бі Секлетте).
За час з 1839 по 1840 роки винахід отримав значне удосконалення. Шотландський коваль Кіркпатрік Макміллан додав до нього педалі. Заднє колесо з’єднувалося з педалями за допомогою металевих стрижнів, педаль штовхала колесо, велосипедист знаходився між переднім та заднім колесом і керував велосипедом за допомогою керма, яке в свою чергу було прикріплено до переднього колеса.
Масове виробництво велосипедів з педалями було розпочато в 1867 році.
Через кілька років англійський інженер Томпсоном запатентував надувні шини для велосипеда. Ці шини були технічно недосконалі і тому в той час не набули поширення.
У 1868 році французька фірма «Мейер і Ко» розпочала виробництво велосипедів з ланцюговим приводом на заднє колесо. Велосипедний ланцюг на цій конструкції розміщувалася праворуч від рами, і ця традиція зберіглася до сих пір. Справа в тому, що раніше, вершники сідали на коня, як правило, з лівого боку. Це пояснювалося тим, що багато кавалеристів носили шаблі біля лівого стегна, які заважали б посадці з правого боку. На перші велосипеди люди теж сідали за звичкою з лівого боку, як і на коня. Тому, щоб ланцюг і провідні зірки не заважали посадці, їх розмістили праворуч від рами.
У 1870 році з’явилися велосипеди пенні-фартинг, що мали непропорційно велике переднє колесо з педальним приводом і маленьке заднє для підтримки. Їх розробкою займався англійський винахідник Джеймс Старлі, відомий як «батько велосипедної індустрії».
Такий велосипед міг мати висоту більше 1,5 метра. Діаметр великого колеса визначався довжиною ноги дорослої людини і дозволяв найкраще використовувати силу велосипедиста для більшої швидкості руху. Їздити на таких великих велосипедах було досить складно, а падати високо. Назва велосипеду «пенні-фартинг» походить від зовнішнього вигляду британських монет пенні і фартинга, оскільки одна з них (пенні) набагато більша за іншу (фартинг). Утім, вона почала використовуватись, коли сам тип велосипедів уже застарів.
У 1885 році був винайдений англійським винахідником Джоном Кемпом Старлі перший велосипед, схожий на сучасний і називався «Скитальцем», від англ. «Rover». Ровер мав ланцюгову передачу на заднє колесо, однакові за розміром колеса, і водій сидів між колесами.
У 1898 були винайдені педальні гальма і механізм вільного ходу, що дозволяло не обертати педалі, коли велосипед котиться сам.
Музей «Велорама» засновано у 1981 році з приватної колекції Г. Дж. Моеда. У 1969 року Г. Дж. Моед придбав свій перший старовинний велосипед Мішо (Michaux) 1869 року випуску. Він одержав велосипед у подарунок від свого батька, який колекціонував старі автомобілі.
Колекція Моеда молодшого почала зростати і на початку 1980-х років було зібрано понад 200 велосипедів. Для її розміщення знадобилася чимала площа.
З цією метою історична будівля на набережній Ваалкаде була реконструйована і перетворена на музей. У 1981 році музей відкрив для відвідувачів свої двері та отримав назву «Велорама». Згодом до історичної колекції молодшого Моеда додалася колекція старих автомобілів старшого Моеда. Колекція велосипедів продовжувала зростати і разом з автомобілями потребувала ще більшого простору. Музей знов реконструювали. У 1998 році оновлений музей був урочисто відкритий принцесою Маргаритою Нідерландською і отримав статус національного.
Експозиція музею відтворює історію розвитку велобудування від першого велосипеда до сучасного міського. На трьох поверхах «Велорами» представлено більше 500 експонатів. Це колекції двоколісних, триколісних велосипедів і навіть квадроциклів, відновлених у власній майстерні.
У музеї зберігається велика колекція велосипедів Мішо, Пенні-фартинг, Сейфті. Музей дає уявлення про кожен крок у розвитку велосипедної техніки.
У «Велорамі» також представлені дитячі велосипеди, військові велосипеди, історичні гоночні велосипеди та типові американські велосипеди Fun. Крім того, в музеї є велика колекція велосипедних ліхтарів, безліч плакатів та історичних документів. Вони виставлені в експозиції музею або можуть бути переглянуті за попереднім записом у бібліотеці музею.
Колекція демонструється у п’яти великих залах. У першій залі від входу виставлені переважно прогулянкові, триколісні велосипеди та велосипеди періоду з 1818 по 1870 рік.
На другому поверсі знаходиться експозиція велосипедів «пенні-фартинг». Це лише частина колекції подібних велосипедів. У великій залі другого поверху знаходяться так звані «колесні сейфти», експериментальні технічні велосипедні рішення, які, можливо, і не надходили у продаж.
У 1886 році велосипед Сейфті («Безпека») був розроблений компанією «Ковентрі Машиніст Компані» (C.M.C.). Велосипед мав два однакові великі колеса та нижній кронштейн з ланцюговим приводом. Ця система все ще використовується з невеликими змінами у сучасних велосипедах.
На 3-му поверсі знаходяться незвичайні велосипеди, такі як велосипеди з приводним валом, тандеми та дерев’яні велосипеди. Військові велосипеди відображаються на спеціальному дисплеї. В експозиції гоночних велосипедів ви можете побачити гоночний велосипед голландського гонщика Віма ван Еста, який впав у яр глибиною 70 метрів на Тур де Франс 1951 року. Вім ван Есту вдалося вибратися з яру без особливих пошкоджень, але побачивши велосипед, нідерландська велокоманда вирішила залишити Тур за один день до його закінчення.
На цьому ж поверсі в окремому приміщенні розповідається про історію велоспорту Нідерландів. Не забуті й королівські персони. Тут зберігається велосипед Фонгерс покійної королеви Вільгельміни та тандем принца Бернхарда та принцеси Юліани.
Існує також колекція табличок з податками на велосипеди. Є в колекції і останній вироблений близько 1900 велосипед Мішо.
Цікава світова статистика:
На один автомобіль в Китаї припадає 250 велосипедів. Половина з усіх поїздок здійснених в Китаї перепадає саме на велосипеди.
У містах Данії, Німеччини та Нідерландів цей показник складає близько 30%.
15% працюючих японців їздять на роботу на велосипеді.
Згідно статистики багаті англійці їздять на велосипеді в 2,5 рази більше, ніж бідні. Бідні надають перевагу громадському транспорту, або ж власному автомобілю.
На заводі Мерседес-Бенц в німецькому Зіндельфінгені робочі пересуваються по території заводу на велосипедах. У кожного відділу – велосипеди свого кольору.
