Як відомо, перше у світі метро було відкрите у Лондоні 10 листопада 1863 року. Географічно воно європейське, однак розташоване поза материком. А на материковій частині Європи першим метрополітеном став саме будапештський, який відкрили 2 травня 1896 року.
Історія метро в Будапешті розпочалася після укладення в 1867 році дуалістичної угоди, що проголосила утворення Австро-Угорської монархії. Саме ця подія, на думку багатьох економістів, і дала поштовх для бурхливого економічного розвитку держави в цілому і згодом посприяла появі будапештського метро.
У 1873 році з окремих міст (Буди, Обуди і Пешта) на березі Дунаю утворився Будапешт. З часом він став великим виробничим центром, який багато в чому не поступався австрійському Відню. На той момент вулиці були вже електрифіковані й активно розроблялася нова концепція будівництва міста. По головній магістралі з широкими алеями – проспекту Андраші – у денний час постійно ходили переповнені омнібуси, а важкі електричні трамваї на кінній тязі призначалися тільки для багатих жителів, які були категорично проти прокладання залізничних і трамвайних ліній у центрі.
! Омнібус – вид міського громадського транспорту, звичний для другої половини XIX століття. Багатомісний (на 15-20 місць) візок на кінській тязі, попередник автобуса. Часто пасажирські місця розташовувались не тільки всередині омнібуса, але й на даху
Треба було позбутися заторів і розв’язати проблему з громадським транспортом. У підсумку залізнична компанія Будапешта, яка протягом довгих років безуспішно намагалася прокласти залізницю по проспекту Андраші, передумала робити це й натомість вирішила побудувати «підземну залізницю».
Цьому сприяв і технологічний прорив того часу. Зокрема, в 1879 році на всесвітньо відомій Берлінській виставці фахівці компанії «Сіменс унд Хальске» (Siemens & Halske) продемонстрували всім присутнім першу у світі електричну залізницю.
Надалі саме ця компанія будувала легендарну підземну залізницю в Будапешті. Влада надала їй фактично повну свободу дій за умови, що все має бути готове до початку урочистостей з нагоди святкування 1000-річчя Угорщини. Зі свого боку, «Сіменс унд Хальске» обіцяла уряду, що побудує сучасну залізницю, яка безапеляційно підвищить авторитет Будапешта як одного з найбільших та найпрогресивніших міст світу.
Так, уже 9 серпня 1894 року почалися роботи, а буквально через рік і 6 місяців перша лінія метрополітену була відкрита. Будівництво велося відкритим способом, неглибокі тунелі проходили просто під дорогою.
Під час їхнього прокладання застосовувалися найсучасніші на той момент різнопланові технології з використанням електричних бетономішалок, бетононасосів, механічних екскаваторів та іншого обладнання.
У процесі будівництва було вилучено колосальні для того часу 138000 м3 ґрунту, використано 47000 м3 бетону та 3000 т чавуну. Мости, які відходили від залізничних колій на наземних ділянках метро, стали одночасно першими залізобетонними мостами, побудованими в Угорщині.
Особливу увагу під час будівництва метро Будапешта приділили оформленню вестибюлів станцій. Вхідний купол над рівнем землі та сходи були прикрашені красивим чавунним художнім литтям і оброблені панелями, а сходи й стіни на станціях покриті вишуканими візерунками з білої та коричневої глазурованої плитки.
Моторизовані вагони метро по суті були трамваями, пристосованими для підземної залізниці. Зсередини їх обшили деревом, по обидва боки знаходилися дерев’яні сидіння. Єдині розсувні двері розташовувалися посередині кожного вагону.
До речі, найкрасивішим був так званий «Імператорський вагон» (під номером 20), який власне й побудували спеціально для імператора Франца Йосифа. Тут установили вікна з полірованого бельгійського скла, провели клопітку роботу з дерев’яними панелями й м’якими сидіннями, оббитими тканиною та світильниками в стилі модерн.
Музей Будапештського метрополітену було відкрито у 1975 році.
Пропозиція щодо створення музею першого у континентальній Європі метро була висловлена міською владою під час реконструкції траси першої лінії будапештського метрополітену у 1950-1970-х роках. Під час неї з експлуатації було виведено частину старої лінії, а залу станції «Деак Ференц тер» було законсервовано у 1955 році.
Тож не лише виставлені транспортні засоби, документи та фотографії, а й самі стіни створюють неповторну історичну атмосферу.
Музей метро знаходиться в самому центрі Будапешта поруч із площею Ференца Деака, колесом огляду Budapest Eye, проспектом Андраші, Базилікою святого Іштвана та Великою синагогою.
У вестибюлі старої станції «Деак Ференц тер» збережено оригінальне оздоблення стін та склепінь. На станції також встановлені меморіальні плити з іменами будівельників метро. Особливе місце серед них посідає пам’ятна табличка з датою відвідування станції імператором Австро-Угорщини Францем-Йосифом у 1896 році під час святкування 1000-річчя Угорщини.
На вході до музею відвідувачів зустрічає восковий контролер, детальне опрацювання рис обличчя та одягу робить його схожим на справжнього. Далі, відвідувачі потрапляють на станцію, з одного боку якої стоять стелажі зі старовинними документи, квитками, фотографіями, а з іншого – старовинні дерев’яні вагони різних епох, у яких також є воскові пасажири.
Вагони тут представлені у тому вигляді, який мали під час своєї експлуатації у далекому ХІХ столітті. Експозиція налічує три вагони метро: з номерами 1, 19 та 81.
Вагон № 19 з першої поставленої партії Siemens & Halske motorkocsi був відновлений відповідно до початкового компонування вагону, яким він був запущений у 1896-му році. Цей вагон експлуатувався товариством BKVT, десять вагонів якого було пофарбовано у коричневий колір, решта десять поїздів було пофарбовано у жовтий колір та належало компанії BVVV.
Вагони першої лінії метро є низькопідлоговими для зручності виходу. На лінії перон знаходиться на рівні рельсів, а струмознімач розташований зовні і знімає електроенергію з верхнього силового рельсу. Машиніст вагона працює в кабіні, розташованій над 4-х колісним візком. Пасажирський салон опущений донизу і розташований між візками. Така схема була обумовлена висотою тунелю 2,65 метра.
Вагони кілька разів капітально ремонтували та модернізували з 1924 по 1938 роки. У них було встановлено більш потужні електродвигуни, замінено візки, встановлено нові розсувні двері.
Вагон № 1 зберігається в музеї в тому стані, в якому він експлуатувався в 1973 році, коли старі вагони були замінені на нові, виготовлені в Ganz-MÁVAG, які експлуатуються досі.
Метровагон Siemens & Halske motorkocsi №1 не відновлювався до початкового стану і показував, яким було метро столиці Угорщини до 1970 року. Розмальовка вагона відповідає кольорам вагонів, що належали компанії BVVV.
Відвідувачам пропонують звернути увагу на стенди, де знаходяться мініатюрні копії вагонів, що стоять у музеї. Або розглянути макет станції метрополітену в розрізі, який дозволить оцінити особливість спорудження метро та його глибину.
На завершення екскурсії всі охочі можуть прокотитися жовтою лінією метро Будапешта у старих вагончиках, чимось схожими на ті, що представлені в експозиції. Подорож не займає багато часу і цікава тим, що в її процесі ви відвідаєте станції, в інтер’єрі яких все ще живе дух минулого часу.
