У зв’язку з тим , що в цьому році у нас немає можливості провести “Великодній оберіг” в повному обсязі, тому ми розпочинаємо інформаційний он-лайн цикл, присвячений святу Великодня.
Сьогодні ми розглянемо історію виникнення свята та звичаї святкування в Україні.
Пасха – свято дуже давнє. Українці відзначали його ще задовго до становлення християнства на землі Русі, і називалося воно Великдень – великий день. Це свято збігалося в часі із весняним рівноденням – день весняної перемоги над зимою, світла над темрявою, торжества життя над смертю і теж символізувало відродження життя і надій.. Також наші предки пов’язували це свято ще й з весняними польовими роботами. Було прийнято пекти великодні “бабки” і прикрашати різноманітними способами яйця, котрі ми знаємо як сучасні паски, писанки і крашанки.
З роками Великдень став частиною нашої культури, замінивши давні звичаї та адаптувавши місцеві обряди й атрибутику.
До Великодня православні християни починають готуватися ще у лютому, коли розпочинається Великий піст– один із найсуворіших постів у православ’ї. Основне призначення Великого посту полягає в тому, щоб нагадати вірянам про 40 днів поневірянь Спасителя в пустелі, який, попри спокуси, не дозволяв собі трапезувати, а також – це час покути, переосмислення життя та очищення душі духовною “їжею”.
У народі вірили, що в ніч на Великдень можна побачити своїх померлих родичів. Але розмовляти з ними категорично заборонялося – для цього було кладовище. Вважалося, що в ніч перед Великоднем прокидається вся нечиста сила і вона стає особливо небезпечною.
Особливе місце у всіх великодніх ритуалах займало Сонце. Люди виходили на пагорби вартувати Сонце і спостерігали схід через уламок скла – тоді здавалося, що раннє Сонце “танцює”.
Вважалося, що ворота в рай у Великодній день відкриті, тому старі люди мріяли померти саме в цей день. Люди вірять, що їжа, освячена в церкві, має цілющу силу і може допомогти в скрутну хвилину. Старі люди вирушали в церкву рано вранці, щоб встигнути на початок служби. Молодь підходила після світанку. Дівчата вбиралися в свої кращі вишиванки, одягали вінки і намиста. Незважаючи на те, що в цей день тужили за покійними, все ж Пасха вважалася світлим і життєствердним святом.
Звичайно ж, центральними великодніми предметами були яйця або писанки. Існував ритуал обміну крашанками, а також яйце “катали” по могилках (щоб душі померлих знайшли спокій) і городу (щоб привернути багатий урожай).
З Великоднем пов’язано безліч
Вірувань: |
Застережень: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
“Христос воскрес!” – лунає на світанку. Вітати одне одного – христосуватися – люди починають відразу після пасхального богослужіння. Звичай велить цілуватися, обмінюючись крашанками. Приклад подають священики, які правлять службу. Під передзвін церковних дзвонів та спів пасхальних пісень освячуються паски, писанки та все принесене в прикрашених кошиках і кухлях. Люди хрістосуються і поспішають додому – до сім’ї, родини, особливо якщо вдома з нетерпінням чекають свяченого старенькі й хворі, найменші.
Починати великодній сніданок (обід) треба з освячена їжі. Крашанками або писанками хрістосуються: стукають однаковими боками яйця.
Народні гуляння традиційно стартують на Пасху ввечері. Улюбленими розвагами на Великдень, які в деяких регіонах країни тривають до двох тижнів, можна назвати:
• хороводи, які в Західній Україні називають “гаївками”;
• катання на гойдалках;
• ігри.
Всі святкування супроводжуються також христосуваням — привітаннями з розбиванням писанок і триразовими поцілунками.
